Режим і сон немовляти: часті пробудження, «регрес сну», денні «контактні» сни.

Сон немовляти — одна з найгарячіших тем для батьків. Здавалося б, що може бути простіше: дитина втомилась — і заснула. Але насправді сон малюка дуже відрізняється від дорослого, і саме це часто стає причиною безсонних ночей, тривог і питань.

Почнемо з частих пробуджень. У перші місяці життя цикл сну дитини становить близько 40–50 хвилин. Це означає, що після кожного циклу малюк може прокинутися. І це нормально: нервова система ще незріла, і дитина потребує регулярного контакту з мамою. Тому нічні годування, плач і пробудження — не ознака «поганого сну», а природний етап розвитку.

Друга важлива тема — так званий «регрес сну». Батьки іноді помічають, що дитина, яка раніше спала більш-менш стабільно, раптом починає прокидатися щогодини, важко засинати, вимагати більше уваги. Це зазвичай трапляється у 4, 8 або 12 місяців. Чому? Тому що в ці періоди мозок робить величезний стрибок у розвитку: малюк починає перевертатися, сидіти, повзати, говорити перші звуки. Усе це настільки захоплює його, що навіть уві сні нервова система «репетирує» нові навички. Регрес насправді не відкат назад, а крок уперед — через кілька тижнів сон знову стабілізується.

Ще один феномен — денні «контактні» сни. Чому малюк засинає тільки на руках, у слінгу чи поруч із мамою? Тут варто згадати, що у природних умовах дитина завжди перебувала біля матері: відчувала тепло, серцебиття, ритм дихання. Сон «на контакті» — це спосіб відчувати безпеку. Для батьків це може бути незручно, але для психіки малюка — абсолютно природно. З часом, коли нервова система дозріває, дитина легше засинає окремо.

У моїй практиці була сім’я, де мама хвилювалася, що її донька у 6 місяців спить лише у слінгу. Вона боялася, що «розбалувала» дитину. Ми обговорили природу контактного сну, і мама дозволила собі прийняти цей етап. Через кілька місяців донька почала засинати в ліжечку — без примусу, у власному темпі.

Що можуть зробити батьки? По-перше, створювати передбачуваний ритуал сну: купання, тиха колискова, затемнене приміщення. Це формує асоціації та допомагає дитині легше занурюватися в сон. По-друге, приймати природні пробудження і не сприймати їх як проблему. І по-третє, не боятися контактних снів: вони не тривають вічно, але формують відчуття захищеності, яке залишиться з дитиною назавжди.

Сон немовляти — це процес дозрівання. Він нестабільний, змінюється з віком і потребує від батьків гнучкості. Головне — розуміти природу цих змін і не порівнювати свою дитину з чужими. Кожен малюк спить по-своєму, але всі зрештою приходять до стабільного сну.